Сучасна українська література
Сучасна українська література
Юрій Іздрик
RATTLE
пам'ять дощами вимило
розум вітрами вимело
хто тебе мила вимолив?
хто тебе з неба виманив?
звідки ти щастя випало?
взяло мене і випило..
хто тебе в бога вигадав?
і для чиєї вигоди?
а не було вже виходу
окрім дурного випадку
сам я тебе і вихопив
як випадкову вигадку
сам же тебе і вимислив
сам же тебе і вичислив
і як пречистий вимисел
поміж рядками вичитав
я тебе мила вимолив
з божого саду виламав
і небеса відкрили ми
і обгорнули крилами
і не забракне сили нам
поки шепочуть губи:
мила а хто ти мила?
любий а хто ти любий?
розум вітрами вимело
хто тебе мила вимолив?
хто тебе з неба виманив?
звідки ти щастя випало?
взяло мене і випило..
хто тебе в бога вигадав?
і для чиєї вигоди?
а не було вже виходу
окрім дурного випадку
сам я тебе і вихопив
як випадкову вигадку
сам же тебе і вимислив
сам же тебе і вичислив
і як пречистий вимисел
поміж рядками вичитав
я тебе мила вимолив
з божого саду виламав
і небеса відкрили ми
і обгорнули крилами
і не забракне сили нам
поки шепочуть губи:
мила а хто ти мила?
любий а хто ти любий?
Оксана Боровець
Коли сніги сягнуть мого плеча
Коли сніги сягнуть мого плеча,
Охопить тиха віхола повіки –
За крок у морок круки закричать,
Сполохані ходою чоловіка.
У постаті пізнаєш не себе,
Роз’ятреного ватрами й вітрами, –
Одну погрозу, зронену з небес,
Одну монету з проданого краму.
Дзвенять вітри і дзвонять у серця
До тих, кого трима’ німа сторожа.
А я біжу до замкнених дверцят
І вогкий сніг підошвами тривожу.
І падаю за подих до межі,
І через сон: «тримай мене, кохана…»
Молочна постать рідної душі
Іде в сніги і тане, тане, тане…
Христина Головко
У тобі говорить море…
у тобі говорить море,
у тобі сплять піски,
і в усіх, своїх просторах,
ТИ не можеш СЕБЕ знайти.
у тобі сплять піски,
і в усіх, своїх просторах,
ТИ не можеш СЕБЕ знайти.
Комментарии
Отправить комментарий